ПoдeлитьсяУ Зaпoрізькій oблaсті діти прoдoвжують стрaждaти від булінгу

З пoчaткoм нoвoгo нaвчaльнoгo рoку зaпoрізькиx шкoлярів чeкaють дoвгooчікувaні зустрічі з друзями, цікaві урoки тa зaxoди. Oднaк нeрідкo зaтьмaрити рaдіснe дитинствo і юність мoжуть випaдки булінгу, які дeдaлі чaстішe зустрічaються сьoгoдні.

Як рoзпoвілa дeпутaт Зaпoрізькoю міськoї рaди, члeн депутатської фракції “Слуга народу” Регіна Харченко, 24% усіх учасників навчального процесу стверджують про те, що вони піддавалися булінгу. Таким чином кожна четверта дитина може бути постраждалою від булінгу.

Для того, аби запобігти булінгу, батькам дітей треба бути досить близькими з дитиною, щоб вона могла їм довіритися. За словами Регіни Харченко, батьки мають системно цікавитися життям дітей, шкільними подіями, стосунками з однокласниками та вчителями. Якщо така комунікація буде налагоджена з першого класу, то й в 5-му, 10-му класах батьки будуть знати і розуміти життя дитини.

— Якщо є підозра у ймовірності вчинення булінгу щодо дитини, треба вирішувати ситуацію, з’ясовуючи всі обставини на рівні школи або іншого навчального закладу. Потрібно декілька разів проговорити всі ситуації, які бентежать дитину. Потім підняти питання безпосередньо з класним керівником, на батьківських зборах, — пояснила депутат. — Якщо воно не вирішується, якщо є системність, психологічний вплив, дитина не хоче ходити в школу і конфлікт не вирішується, вирішення ситуації переходить на рівень навчального закладу.   Адміністрація зобов’язана створити спеціальну комісію, яка має надати рекомендації, відповідні висновки, яким чином можна вирішити цей конфлікт. Яким чином можна вплинути на булера (кривдника) і яким чином можна допомогти постраждалій дитині. Якщо ж навіть це не допомагає, варто звернутися до органів поліції із заявою.

Тоді вже правоохоронці розглядають обставини події, допитують свідків та причетних, самого кривдника і складає протокол, який тягне за собою адміністративну відповідальність. За словами Регіни Харченко, коло відповідальників досить широке — під нього підпадають всі учасники процесу: діти, вчителі, адміністрації навчального закладу. До адміністративної відповідальності винну особу притягує суд. Регіна Харченко нагадала, що відповідальність для дітей наступає з 14 років.

— Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру судових рішень, сьогодні більше 70 справ, за якими притягнуто до відповідальності булерів, — повідомила депутат. — Як свідчить практика, це виключно особи старші за 14 років. І основна конфліктна ситуація виникає на фоні застосування психологічного насилля із застосування засобів телекомунікаційного зв’язку. Простою мовою — це мобільний телефон, вихід в соцмережі, напис якихось образ, шантаж фотографіями. Це можна довести і притягнути винного до відповідальності. Малолітніх булерів суди Запорізької області намагаються притягувати до відповідальності шляхом накладання штрафних санкцій.

Втім, булінг можуть вчиняти не тільки учні, а й вчителі. Це може виражатися у ігноруванні дитини, обмеженні її у діяльності, або ж знали про цькування учня з боку інших дітей й не повідомили про ситуацію у територіальний відділ освіти чи у правоохоронні органи.

Довідково

Булінг, цькування (від англ. bullying — залякування, цькування, задирання) — різновид насильства; навмисне, що не носить характеру самозахисту і не є санкціонованим нормативно-правовими актами держави, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).

Виділяють два основних види булінгу:

1. Фізичне цькування — умисні штовхання, пирхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;   сексуальне цькування є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).

2. Психологічне цькування — насильство, пов’язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість. До цієї форми цькування можна віднести:

• вербальне цькування, де знаряддям слугує голос (образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.);
• образливі жести або дії (наприклад, плювки в жертву або в її напрямку);
• залякування (використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось);
• ізоляція (жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом);
• вимагання (грошей, їжі, інших речей, примушення щось вкрасти);
• пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);
• кіберцькування — пригноблення за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.).

Читайте также:   В Запорожской области ушел из дома и пропал 11-летний мальчик